Комунальний дошкільний навчальний заклад "Южненський міський ясла-садок №2 №ЛЕЛЕЧЕНЯ"








Сторінка психолога

Тихая трагедия наших детей, о которой никто не говорит

Мы должны вмешаться, пока еще не поздно.

Проблемы детей начинаются дома и могут быть там же и решены. Родители должны понимать, что только от них зависит, какими вырастут их ребятишки. Однако современные дети лишены здорового детства, они находятся в ужасном эмоциональном состоянии, пишет профессиональный терапевт Виктория Прудэй. Как бы больно нам ни было это признавать, во многих случаях именно мы, родители, должны сами помочь своим детям!

В чем проблема?

Современные дети лишены основ здорового детства, вместо этого дети имеют:

1. Отвлеченных родителей.

2. Балующих родителей, которые позволяют детям все.

3. Ощущение, что им все должны.

4. Несбалансированное питание и недостаточный сон.

5. Сидячий домашний образ жизни.

6. Бесконечную стимуляцию, технологические забавы, мгновенное удовлетворение.

7. Разве можно воспитать здоровое поколение в таких нездоровых условиях? Конечно, нет!

Человеческую природу обмануть невозможно: без родительского воспитания не обойтись. Как мы видим, последствия ужасны. За потерю нормального детства дети расплачиваются утратой эмоционального благополучия. Что делать? Если мы хотим, чтобы наши дети выросли счастливыми и здоровыми, нам надо проснуться и вернуться к основам. Еще не поздно!

Что должны делать родители:

1. Устанавливайте ограничения и помните, что вы — родитель ребенка, а не его друг.

2. Обеспечьте детям то, что им нужно, а не то, что им хочется. Не бойтесь отказывать детям, если их желания расходятся с потребностями.

3. Кормите здоровой едой и ограничивайте снеки.

4. Проводите час в день на природе.

5. Ежедневно устраивайте семейный ужин без электроники.

6. Играйте в настольные игры.

7. Каждый день привлекайте ребенка к делам (складывать белье, убирать игрушки, развешивать белье, разбирать сумки, накрывать на стол и прочее).

8. Укладывайте ребенка спать в одно и то же время, не позволяйте брать в постель гаджеты.

9. Учите детей ответственности и независимости. Не ограждайте их от мелких неудач. Это учит их преодолевать жизненные препятствия.

10. Не складывайте и не носите за ребенка ранец, не приносите ему в школу забытую еду/домашнюю работу, не очищайте банан для 5-летки. Учите их самостоятельно делать все это.

11. Научите терпению и дайте возможность свободно проводить время, чтобы у ребенка была возможность заскучать и проявить свои творческие порывы.

12. Не окружайте ребенка постоянными развлечениями.

13. Не подсовывайте технику как лекарство от скуки.

14. Не поощряйте использование гаджетов за едой, в машине, в ресторане, в магазине. Пусть мозги ребенка учатся самостоятельно разгонять «скуку».

15. Будьте эмоционально доступны, учите детей социальным навыкам.

16. Не отвлекайтесь на телефон, общаясь с ребенком.

17. Научите малыша справляться со злобой и раздражением.

18. Научите здороваться, уступать, делиться, сочувствовать, вести себя за столом и в разговоре.

19. Поддерживайте эмоциональную связь: улыбайтесь, целуйте, щекочите ребенка, читайте ему, танцуйте, прыгайте и ползайте с ним вместе!

Мы должны изменить своих детей, иначе получим целое поколение на таблетках! Еще не поздно, но времени остается все меньше…

 

 

 

Привіт! Сьогодні нам хочеться розповісти Вам як постійний крик на дитину, впливає на її здоров’я. Не робіть цього!
Виховання дітей — це досить захоплюючий процес, який потребує багато терпіння, витримки та знань.
Якщо дитина розуміє тільки після крику, значить десь пішов перекіс.
Постійний крик негативно впливає на дитячу психіку і викликає у дітей агресію, скутість та невпевненість в собі.
Як крик впливає на дитину.
1. Коли ми починаємо кричати на свою дитину, її організм виробляє велику кількість гормону стресу, тіло стає напруженим, а думки заблоковані.
2. Мозолисте тіло, яке з’єднує дві півкулі мозку, зменшується. Результатом цього є зменшення кровопостачання мозочка, зниження мозкової активності, погіршення пам’яті та уваги. Емоційна рівновага у дітей порушується.
3. Починаються поведінкові проблеми у підлітків та депресивні стани у малюків. Вони перестають навчатися, починають брехати та вступають в конфліктні ситуації.
4. Самооцінка знижується, дитина стає замкнута та починає думати, що вона нікому не потрібна.
Такі серйозні травми не виправиш подарунками та обіймами.
Чому ж батьки не стримуються та кричать на дітей.
1. Батьки не можуть впоратися зі стресовою ситуацією, втрачають контроль над емоціями та виливають весь негатив на своїх найрідніших.
2. Тому, що їхні батьки робили так само, вирішували ситуації криком та скандалом. Це наслідок поведінки та атмосфери в їх родині, коли вони були дітьми.
Що робити, щоб перестати кричати на дитину.
1. Проаналізуйте ситуацію, що саме Вас дратує. Можливо Ви себе погано почуваєте, незібрані та роздратовані.
2. Перед тим як спалахнути, зупиніться, зробіть декілька глибоких вдихів або вийдіть з кімнати.
3. Не вимагайте забагато. Це ще незріла дитина, і вона не може бути такою ідеальною, як Вам хочеться.
Запам’ятайте, саме Ви є взірець для наслідування, підтримка і опора для свого малюка.

Інформацію взято з сайту facedobra.comНет описания фото.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівень оптимального функціонування - гра!!! 

 

 

 

 

 

     

   

 

 

 Су-Джок + Піскографія = гарний настрій дітей!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     

 

Як перевірити, чи готова дитина до школи?

Для того, щоб людина була гармонійною, щасливою, вона повинна бути в злагоді зі своїм “Я”. Так є, коли ми, виконуючи ту чи іншу роль, задоволені нею. Наприклад, якщо дитина йде до школи і не хоче там навчатися, чи буде вона задоволена роллю учня? Звісно, ні. І що відчуватиме така дитина? Що означатиме для неї така роль? Тривогу!
 
Основні запитання, що ставлять фахівці, котрі працюють з дітками, які готуються йти до школи, такі: “Чи хочеш ти йти до школи?”, “Чому ти хочеш йти до школи?”. І якщо діти відповідають: “Так, бо тато з мамою кажуть, що там буде добре….”, “Бо не хочу ходити в дитячий садок, тому що там треба спати”, – це означає, що дитина насправді не дуже добре ідентифікує себе з роллю школяра. Навіть не дуже хоче її “приміряти”.
 
Тому батькам (часом з допомогою психолога) потрібно працювати з ідентифікацією (присвоєнням) нової ролі. Тобто, що означає бути школярем – що це не лише вміння читати і писати, але й нова соціальна роль: прокидатися вранці й збиратися в школу, класти до сумки шкільне приладдя, бути уважним на уроці, спілкуватися з вчителем, виконувати домашні завдання, чергувати в класі (якщо таке є в школі) тощо. Нехай батьки згадають свої шкільні роки, свій перший клас і поділяться досвідом – це дуже допомагає.
 
Разом з дослідженням мотиваційної готовності дитини до школи зараз також проводять тестування, яке показує рівень розвитку інтелекту дитини, пізнавальних процесів, моторику руки, загальну обізнаність (чи знає дитина, скільки їй років, як її звати, як звати тата й маму, чи рахує до 10 і в зворотному порядку, чи знає тварин, птахів, що таке парта, чи може назвати професії, в тому числі батьків, ким хоче стати тощо).
 
Звісно, тестування можна провести протягом невеликого часу, і методики покажуть результат у певний момент. Це може бути час за півроку до навчання, а може – й за місяць до початку навчального року. Якщо перший варіант, і тести показують середній рівень готовності, ці півроку – час для дозрівання мозку дитини, психологічного та фізичного розвитку.
 
У своїй роботі я опиралася також на спостереження за дитиною протягом її перебування в дитячому садку. Ці знання були важливими, адже я бачила дитину в динаміці, ретроспективі: якою вона прийшла в садочок, як проходила адаптація, як ця дитина контактувала з ровесниками, дорослими; як вирішувала конфлікти, якою була під час індивідуальної роботи; як спілкувалася з батьками; як відбувався розвиток її пізнавальних процесів.
 
Ця інформація дуже допомагала. Адже тестування проводять один раз протягом, наприклад, 30-40 хвилин. Трапляється таке, що психолог бачить дитину вперше. Окрім того, вона може хвилюватися: через нову атмосферу, незнайому людину, маму поруч, яка теж хвилюється, чи дитина все добре зробить… Так можна й помилитися під час виконання завдання.
 
Які навички показують готовність дитини до школи
Тепер – про навички, які також показують рівень готовності дитини до нової соціальної ролі. Є хороший вірш польського автора Данута Вавілова “Швидко”: “Швидко встань і одягнися! Швидко снідай, не барися! Швидко руки мий і шию! Швидко, бо сама помию! Швидко, тато нас чекає! Швидко, наш трамвай тікає! Швидко забігай до класу! Швидко, бо немає часу! І весь час немає часу… А я хочу САМОСТІЙНО по калюжі йти спокійно, їсти бублик півгодини і дивитись на машини, і на дощик, і на хмарку, на кота і на канарку. Довго хлюпатись у ванні, бумкати на барабані, пасочки ліпити з глини, і не бігти щохвилини. Зрозумійте, це – важливо: хочу жити НЕ-КВАП-ЛИ-ВО!“
 
Батьки хочуть, щоб дитина відповідала їхнім стандартам. А діти бувають різні: хтось флегматичного темпераменту, хтось – холеричного. Хтось – “посередині”. І коли діти не встигають за батьками, часто ті виконують дитячі обов’язки за них (“швидко руки мий і шию! Швидко, бо сама помию”). Так краще, так зручніше. Так швидше. Та є запитання – для кого? І воно, звісно, риторичне.
 
Однією з ключових ознак готовності дитини до школи я вважаю розвиток навичок самообслуговування: самому умитися, почистити зуби, одягтися, взутися, прибрати іграшки, скласти свої речі, помити тарілку після себе, набрати води з крану. Деякі діти у 6 років вміють також застеляти та розстеляти ліжко.

 

 

Якщо дитина прагне до самостійності, це свідчить про те, що вона готова до автономії, бути певний час без батьківської опіки. Така дитина не почуватиметься в класі безпорадною і не проситиметься додому раніше відведеного часу. Хоча, звісно, якщо дитина не вміє застібнути ґудзика чи зав’язати шнурки, це – не привід не йти до школи. Цьому можна навчитися.
 
Ще одним важливим критерієм готовності дитини до школи є її готовність дотримуватись певних меж, обмежень. Якщо вона добре жила з межами в дитсадку, у школі їй буде легше. Межі – це безпека дитини. На червоне світло не можна йти не тому, що так хоче мама, а тому що це небезпечно. Водночас, це певне обмеження її волі, свободи, діяльності, і дитина, яка вміє їх витримувати в сім’ї, підкорятиметься їм і в школі. Дотримування меж – це як дотримування правил дорожнього руху: якщо їх порушувати, будуть санкції, штрафи. Такі дії зменшують тривогу в дитини, адже вона вчиться розуміти наслідки своїх вчинків.
 
Головне – щоб ці межі не були дуже вузькими або дуже широкими і відповідали віку дитини. З дотриманням меж відбувається формування відповідальності за свої вчинки і слова. Дитина в цьому віці здатна в певних випадках оцінити себе, що вона робить добре, а що – ні. І це є теж критерієм готовності до школи.
 
Бажано, щоб вчитель і батьки однаково розуміли межі. Трапляється, що вчитель каже одне, а батьки – інше: “Ти вчителя не слухай, слухай нас”. Тоді дитина наче розщеплюється, бо з’являються дві правди, і їй дуже важко з цим впоратись. Тому я раджу батькам активно контактувати з вчителями, бути учасниками навчального процесу не лише, коли треба на щось здати гроші. Бо в такому випадку це – пасивна роль.
 
Якщо дитина не вміє знайомитися, гратися і вливатися в новий колективи, варто ще до школи допомогти їй з цим. Майбутній першокласник має вміти просити про допомогу і розповісти про свої потреби. У перші дні навчання для декого це може бути важко, але коли проходить адаптаційний період, діти можуть говорити, що їм потрібно, пояснити поведінку.
 
Також важливе вміння – слухати і не перебивати. Наприклад, якщо дитина здатна мінімум 20 хвилин захоплено дивитися та слухати виставу, розповідь, виступ – вона готова до сприйняття інформації на уроках. Якщо ж ні, то просто знудиться в школі. Але тут також грає роль майстерність вчителя подати матеріал і зацікавити учня.
 
Чи готові до школи батьки
Досвід навчив мене запитувати батьків: чи готові психологічно вони до того, що їхня дитина (не рідко єдина!) йде до школи? Чи готові вони до зміни її соціального статусу? Трапляється, що ні, бо є страх. Страх, що дитина погано вчитиметься, її ображатимуть, або ж вона ображатиме інших, не витримає шкільного навантаження тощо. Або є друга дитина, яка ще ходить у садок і піде в школу через рік – тоді можна одночасно відводити в школу обох. Тут потрібно обирати, що важливіше. І кожен вибір має ціну. Важливо, щоб дитина не постраждала від цього вибору і могла реалізувати своє право на навчання – у випадку, якщо вона цього хоче.
 
Критеріями психологічної готовності батьків до школи можуть бути:
 
готовність своєчасно розстатися з дитиною;
відкритість до своїх почуттів та, за потреби, готовність звертатися по допомогу;
готовність співпрацювати з вчителями, адміністрацією школи, іншими батьками на користь дитини й брати на себе відповідальність за всі наслідки цієї співпраці;
готовність вирішувати труднощі, конфліктні ситуації не так, щоб “моє було зверху”, а через співпрацю, домовленість”;
відчуття та віра в те, що дитина впорається з новою роллю, готовність підтримати її, коли їй страшно і важко.
Як полегшити дитині адаптацію до школи
Розповісти про свій позитивний досвід школярства, показати перші шкільні фотографії.
Не боятися називати емоції та хвилювання: свої і дитини.
Сприяти формуванню довірливим стосункам з вчителем.
Варто розповісти дитині, що навчання корисне: розкажіть, наприклад, як вивчали на географії країни, які потім побачили під час туристичних подорожей, як навчилися розмовляти іноземною мовою, і як це допомогло спілкуватися, як опанували цікаві спортивні ігри тощо. У школі обов’язково з’являться нові друзі, з якими весело проводити час.
 
Водночас, не варто не казати дитині про можливі труднощі, бо тоді школа виглядатиме ідеальним місцем. Пообіцяйте дитині свою підтримку, якщо виникатимуть проблеми.
 
Нову роль засвоїти нелегко, бо це щось невідоме, а невідоме викликає напругу, насторожує. Тому краще новою роллю не лякати (“от підеш до школи, і буде тобі лихо: вчитимешся з ранку до ночі, там тебе сваритимуть…”), а знайти в ній щось цікаве, те, що сподобається дитині, викличе в неї інтерес. Якщо дитина дуже переймається, що не впорається з новою роллю, варто сказати їй, що хвилюватися – це нормально.   
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

                                                                                                                 

 

 

 

                          Психологічна підготовка дитини до школи

( Поради батькам )

        З дитячого садка йдуть до школи шестирічні діти. Для  одних це можливість потрапити у нове цікаве оточення. Для інших – навпаки, випадіння з комфортних стосунків. Для третіх – здійснення заповітного бажання не спати вдень. Усіх шести річок, навіть найбільш підготовлених, у школі очікує безліч труднощів. Вступ дитини до школи завершує її дошкільне дитинство, змінює соціальну ситуацію її розвитку. Однак для того, щоб початок шкільного навчання став початком нового етапу розвитку, дитина повинна бути готовою до нових форм співпраці з дорослим і ровесниками. Неготовність дитини до шкільного навчання зазвичай виявляється із запізненням і через невстигання, шкільні неврози, підвищений рівень неспокою. Іноді ці негативні явища пом’якшуються  до кінця другого року навчання, але часто зберігаються і надовго закріплюються.

       Щоб дитина добре вчилася, до моменту вступу до школи у неї повинні бути  досить добре розвинені ті системи й функції організму, які з початком навчання зазнають підвищених навантажень. Насамперед, це стосується нервової системи. Дитина повинна вміти стримувати свою рухову активність, адже їй буде важко висидіти шкільний урок,  уважно сприймаючи те, що говорить учитель, опанувати читання та письмо.

 Щоб дитина успішно опанувала письмо, малювання, необхідно розвивати дрібні м’язи рук і формувати моторні (рухові) навички.

       Ще однією дуже важливою умовою успішного навчання у школі є  розвинене мовлення, уміння чітко висловлювати свою думку і правильно вимовляти звуки. Без цього малюк не зможе навчитися грамотно писати. Більшість дітей, які вступають до першого класу, функціонально готові до виконання шкільних вимог, без проблем можуть упоратися з навчанням. Однак, як свідчать багаторічні спостереження учителів, психологів, серед першокласників є й такі діти,  у яких виникають певні  труднощі в навчанні, хоча розумово вони розвинені нормально. Одні погано встигають, інші виконують шкільні вимоги, отримують гарні й навіть відмінні оцінки, але досягають цього ціною великих зусиль. А це дуже швидко призводить до перевантаження й погіршення стану здоров’я  дитини: з’являються роздратованість, плаксивість, порушення сну тощо.

      Такі діти не готові до навчання, через те що в них затримується розвиток необхідних для шкільного навчання психічних функцій. Найчастіше така затримка пов’язана з несприятливим перебігом внутрішньоутробного розвитку та пологів, частими захворюваннями на першому році життя, особливо на дизентирію чи диспепсію, що  супроводжувалися порушенням нормального засвоєння мінеральних солей та білків основних пластичних матеріалів, необхідних для побудови кісткових та мозкових тканин. Усе це викликає затримку розвитку нервової та м’язової  систем.

      Щоправда, процесі навчання ці функції вдосконалюються й дитина поступово наздоганяє у розвитку своїх ровесників. Тому ще до її вступу до школи можна й потрібно за допомогою спеціальних вправ прискорити розвиток необхідних функцій.

       Особливу увагу в підготовці до школи необхідно приділяти тим малюкам, які не  відвідують дитячий садок. Щоденні заняття варто починати, як тільки дитині виповниться 5 років. Нехай  вона систематично малює: розфарбовує, перемальовує, малює з натури – не стримуйте її фантазію, але стежте, щоб вона правильно тримала олівець, фломастер, пензлик. Дуже корисно ліпити з пластиліну, вирізати з паперу, тканини чи картону різні фігури ( ножиці повинні бути досить гострими, але із закругленими кінцями). Якщо є конструктор із дрібними деталями, збирайте його разом з дитиною. Вчіть малюка пришивати ґудзики, в’язати  гачком, вишивати, але тільки під  вашим наглядом! Все це стимулює розвиток дрібних м’язів руки.

        Якщо дитина неправильно вимовляє звуки, слід звернутися до логопеда.

Спостереження педагогів і психологів показують, що діти, які мають вади у вимові, на письмі також припускаються помилок. Для  того, щоб у малюка сформувалася правильна вимова, частіше обговорюйте з ним прочитанні книжки , пропонуйте описати побачене чи скласти оповідання за малюнками.

   Починаючи з січня місяця, один-два рази на тиждень проводьте спеціальні заняття, які готують руку до письма. Можна навчати дошкільнят деяких елементів письма за допомогою спеціального посібника. Сімнадцять елементів, що входять до нього, відтворюються у зменшеному вигляді. Замінити цей посібник можна звичайним зошитом у лінійку.

       Ці вправи навчають тих прийомів та рухів пальців і кісті, за допомогою яких виконуються різні прописи. Крім того, ці заняття сприяють вихованню посидючості, уваги, зосередженості, звички навчатися регулярно і зберігати при цьому відносну непорушність – словом, усього того, чого вимагають у школі.

        На початку кожного заняття потрібно показати дитині на маленькій дошці чи аркуші паперу, як повинні рухатися пальці і кисть при виконанні наступного елемента. Потім відпрацювати цей рух у повітрі разом з дитиною. Після цього можна запропонувати відтворити опрацьований рух, обвівши по пунктирній лінії зразок елемента. Далі доречно провести фізкультхвилинку: нехай дитина кілька разів стисне пальці в кулачок і енергійно розтисне їх.

      Тепер  вона повинна самостійно відтворити заданий елемент письма на аркуші паперу.

 Пам’ятайте : 5-6 річна дитина не може без перерви писати довше, ніж 3 хв. Через кожні 2-3 хв роботи – за цей час вона встигає написати 1-2 рядки – робіть перерву, щоб розслабити руки, дати їм відпочити. Разом із дитиною обговоріть її роботу, за красиве, правильне написання елемента похваліть, але зверніть увагу і на помилки. Потім запропонуйте написати ще 1-2 рядки. Коли дитина працює, слідкуйте, щоб вона на поспішала, акуратно виводила лінії.

Поради батькам

1.          Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково  говоритиме так, як ви.

2.          Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не  забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3.          Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

4.          Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

5.          У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

6.          Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не  підштовхуйте.

7.          Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8.          Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів  руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за  розміром деталі, зображення тощо.

9.          Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.

10.     Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з  яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не  механічного запам’ятовування .

11.     Працюйте  з дитиною  над розвитком її пам’яті , уваги, мислення. Для цього  сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12.     Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково  дотримуйтеся його виконання всіма членами родини.

13.     Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14.     Необхідною умовою емоційно – вольового розвитку дитини є спільність вимог до  неї з боку всіх членів родини.

15.     Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до відома.

Адаптація та дезадаптація дитини в школі

      Вступ дитини до школи завершує її дошкільне дитинство, змінює соціальну ситуацію її розвитку. Однак для того, щоб початок шкільного навчання став початком нового етапу розвитку, дитина повинна бути готовою до нових форм співпраці з дорослим і ровесниками, а інакше дошкільна лінія розвитку гальмується, а шкільна не має можливості повноцінно розвиватися. Неготовність дитини до шкільного навчання виявляється із запізненням: через факти невстигання, шкільні неврози і підвищений рівень неспокою. Іноді ці негативні явища пом’якшуються  до кінця другого року навчання, але часто зберігаються і надовго закріплюються.

        Перехід від дошкільного віку до школярства в дитячій психології називають малою кризою. Це критичний вік. Які проблеми, труднощі спіткають дитину в цей період? Які природні механізми адаптації та  за яких умов вони «спрацьовують»?

       Спочатку сформулюємо критерії адаптації, які умовно можна поділити на  об’єктивні  та суб’єктивні . Об’єктивні  показники адаптації – це адекватна поведінка та успішне навчання. До суб’єктивних  належать самовдоволення, яке виявляється в емоційному стані, та внутрішній комфорт.  

Навчальна  діяльність складається з фізіологічного психологічного інтелектуального соціального педагогічного та інших аспектів. Адаптація дитини до школи теж має безліч аспектів. Розглянемо деякі з них.

1.          Особливістю соціальної адаптації є пошук дитиною свого місця в групі однокласників, можливість виявити свої здібності та інтереси. Якщо дитина набула досвіду спілкування, встановлення стосунків та поведінки в конфліктних ситуаціях в умовах дитячого закладу в дошкільному віці, то адаптація в класному колективі проходить швидко.

2.          У першому класі зустрічаються діти, які грають на уроках, на перервах, а  виконання навчальних завдань стає для них лихом. Це діти, у віковому розвитку яких ще не закінчився період довкілля, коли вся внутрішня енергія спрямована на гру та спілкування.

3.          З початком навчання перед дитиною ставлять нові вимоги соціальної поведінки, дисципліни, обов’язкового  режиму та обмежень. Успішний процес психологічної адаптації дітей залежить від дорослих.

4.          Зміна ролей від дошкільника до учня призводить і до нових стосунків у ланці « дитина – батьки». Тепер  поряд з турботою дитина відчуває, що ставлення до неї залежить від результатів навчання.      

Вияви дезадаптації в початковий період:

-      швидка втомлюваність; значний спад працездатності на кінець дня й тижня;

-      підвищена тривожність, плаксивість;

-      неадекватна поведінка;

-      невміння формувати стосунки з дітьми й дорослими;

-      неуспішність у навчанні.

Основні причини труднощів під час адаптації:

1.  Психофізіологічні особливості:

-      слабкий тип нервової системи;

-       підвищена сенситивність;

-      надмірне збудження.

2.  Особливості розвитку:

-      не сформованість емоційно-вольової сфери;

-      слабка саморегуляція поведінки.

3.  Хибні методи виховання в сім’ї :

-      виховання за типом «кумир у сім’ї»;

-      не сприйняття дитини;

-      батьківська вседозволеність.

Приділяйте дитині якомога більше часу.

                                                                                                     Бажаю успіху! З повагою психолог ДНЗ №2        

   ДИТЯЧИЙ ГОРОСКОП

Дитина-Овен




Варто батьку або матері на секунду відволіктися, як маленький Овен з червоним від натуги лицем у всю силу своїх легенів вимагатиме уваги. Як це так, його не помічають? Хто тут головний?


Дитина-Тілець


Упертість, бажання наполягти на своєму виявляться у вашій дитині рано, швидше за все ще в пологовому будинку. Спробуйте надіти на нього сорочечку або кофтинку, якщо він цього не хоче. Він наполегливо притискуватиме ручки до тіла, і ви ніякими силами не зможете їх розігнути, щоб просунути в рукави.



Дитина-Близнюки



Якщо у вашому будинку з'явився Малюк-Близнюк, будьте готові до того, що наступні півтора-два десятиліття вам доведеться крутитися вдесятеро швидше, ніж раніше. Інакше ваша дитина, яку можна порівняти хіба що з кулькою ртуті, вислизне з ваших рук так, що ви і не помітите.



Дитина-Рак



Ні, ви тільки подумайте! Який сьогодні день дивний. А вчора все йшло якзавжди.Запам'ятайте сказане раз і назавжди, щоб потім не дивуватися: настрій вашого немовляти Рака мінятиметься частіше, ніж ви мінятимете йому пелюшки (у переносному розумінні, звичайно). У Дитини-Рака з дитинства проявляється дивовижна зорова, смакова, слухова і інша пам'ять. Ставши дорослим, вона розповість, чим її годували, які у неї були іграшки і які звуки вона чула в дитячій.Спостерігати за Дитиною-Раком надзвичайно забавно: за одну хвилину на її обличчі змінюються десятки виразів.



Дитина-Лев


Типове Левеня - веселе, щасливе, грайливе створіння. Правда, тільки в тих випадках, коли все робиться так, як він захоче. Спробуйте стати у нього на шляху і не дати йому бажане ? він тут же підніме такий рев, що ви поспішите без зволікання виконати його вимогу. Діти-Леви ще в дитинстві стають ватажками та лідерами в іграх. Вони люблять підпорядковувати інших своїй волі, чому матері скромніших і замкнутіших дітей їх не люблять. У подібній поведінці в принципі немає нічого поганого, треба тільки вчасно порадити Левеням бути уважнішими і співчутливішими до інших дітей. Дітям-Левеням властиво природжене відчуття гордості, частенько рясно приправлене пихатістю. Вони з великою гідністю, як належне, приймають поклоніння, обожнювання і любов не тільки найближчих родичів, але і всіх оточуючих.


Дитина-Діва




Із самого народження юна Діва наслідуватиме звукам і копіюватиме оточуючих, причому дуже точно. У цьому виявиться так рідко згадуваний акторський талант Дів. Дитина-Діва швидка і кмітлива, і в той же час тиха і безшумна. Ці, здавалося б, несумісні, полярні якості і визначатимуть все її подальше життя.



Дитина-Терези



"Боже, який красень". Батьки Дитини-Терезів часто чують цю фразу. Діти-Терези дійсно настільки чарівні, що нагадують янголят із чудової дитячої книжки з картинками. Терези рідко кричать, весь час посміхаються і здаються всім задоволеними. Але ви відмітили у нього ямку на підборідді? Ось тут-то і заритий собака. У майбутньому вам ще належить дізнатися, яке насправді ваше янголятко.


Дитина - Скорпіон


Побачивши вперше свого новонародженого Скорпіона, батьки відчують законну гордість. Ще б, адже немовля куди більше, сильніше і міцніше за решту дітей. Але на те він і Скорпіон. Природа створила його бійцем, щоб він виходив переможців зі всіх життєвих баталій. Перш, ніж ви заберете немовляти з пологового будинку, купіть великий манеж з міцною сіткою. Міцність вашої покупки ви можете перевірити, забравшись усередину манежа прямо в магазині. На здивовані погляди продавщиці відповідайте гордим мовчанням і презирливим поглядом. Їй швидше за все невтямки, що манеж буде потрібно зовсім не немовляті, а вам самим, щоб, сховавшись за його надійною огорожею, ви могли спокійно випити чашку кави або дочитати газету без ризику, що ваш юний нащадок до вас дістанеться. Але це, звичайно, жарти, а якщо серйозно, маленького Скорпіона слід виховувати в строгості і суворій дисципліні.


Дитина-Стрілець



Навіть у Немовлят-Стрільців яскраво висловлено бажання постійно знаходитися на людях. Вони не виносять самоти. Варто залишити їх на хвилину - вони починають голосно плакати. Зате якщо поставити ліжечко в кімнату, де повно дорослих, люди розмовляють і сміються, дитина тут же спокійно засне і уві сні посміхатиметься. Стрільці до самої старості в глибині душі залишаються дітьми. Ніякі нагадування дівчинці або Хлопчикові-Стрільцеві поводитися благопристойно не матимуть успіху. Річ у тому, що в ці слова Стрільці вкладають зовсім інше поняття. У їх розумінні бути справжньою леді або джентльменом - означає бути у всім чесним, без тіні брехні і фальші.

 

 

Дитина-Козерог



На думку деяких людей, усі новонароджені немовлята своїми зморщеними личками і тілами нагадують старичків. Але якщо це твердження і справедливо, то лише стосовно Козерогів. У дитинстві вони схожі на маленьких старичків, зате в зрілі роки виглядають куди молодше за своїх однолітків. Навіть у Немовлят-Козерогів відчувається незвичайна зрілість і дорослість. Так, якщо ви починаєте з ним сюсюкати і нести всіляку дурню, як зазвичай розмовляють з малюками, він обдарує вас таким поглядом, що ви відчуєте себе безглуздо і тут же припините недоречний лепет.



Дитина-Водолій


...І, ніби то уві сні

Нечутно дівчинка йде
По казковій країні
І бачить безліч чудес
У підземній глибині...

Як випливає з народних англійських віршів Матінки Гуски, хлопчики зроблені "з равликів, черепашок і зелених жаб", а дівчатка "з цукерок і тістечок і ласощів всіляких". Але це твердження ніяк не відноситься до Немовлят-Водоліїв. І хлопчики і дівчатка Водолії зроблені з суміші урану, електрики і високочастотних хвиль, і вам доведеться все життя знаходити їх не поряд з собою, а в далекому майбутньому.


Дитина-Риби


Як відомо, більшість дітей знаходять у капусті. Або їх приносять лелеки. Але тільки не Немовля-Рибу. Цей з'явився прямо з казки, спустившись на нашу грішну землю по місячному світлу. Якщо ви придивитеся до нього уважніше, то побачите, що він незвичайно схожий на маленького ельфа або фею з мрійливими чарівними очима. Що ж до крилець, то вони просто зламалися, поки він до вас добирався. Не зважаючи на ангельський вид вашого немовляти, характер у нього далеко не ангельський.

 

 

 

 

«Магічні» слова батьків 


для спілкування з дитиною

 

   

o    Я тебе люблю. Дитина має вірити в те, що люблять її саму, а не «за щось». Ніколи не повязуйте свою любов до дитини з певними умовами або з тим, що дитина робить: «Спочатку прибери в кімнаті, а потім я обійму тебе», «Ти мені збрехав, тепер я тебе не люблю!» тощо. Дитині буде більш зрозуміло, якщо ви запевните її в своїй любові , а потім вкажете на проступок: «Я дуже тебе люблю, але мене дуже засмучує, що ти ображаєш братика».

o     Я радий(-а), що ти в мене є. Дитина дошкільного віку, вірить, що може впливати на навколишній світ. Саме тому вона часто вважає себе відповідальною за те, що відбувається навколо, наприклад, за родинні негаразди, непорозуміння, сварки тощо. За таких умов їй потрібно ще більше впевненості в тому, що ви щасливі тому, що вона у вас є. У жодному разі не висловлюйтесь на кшталт: «Це все через тебе!», «Якби ж тебе не було взагалі…». Адже навіть якщо ви одразу попросите вибачення за ці слова, і дитина вам щиро пробачить, вони все одно назавжди залишать відбиток в її серці.

o    Я тебе розумію. Для дитини велике горе, коли вона загубила улюблену іграшку чи посварилася з другом. У такому разі ваш син чи донька потребує співчуття та втіхи. «Підбадьорювання» типу: «Це ж усього лише іграшка (дрібничка)!» або «Навіщо тобі той ображаймо?!», дитина не розуміє.

o     Ти все зможеш. Дітям завжди потрібні заохочення і схвалення. Вислови «Добре зробив!», «Я впевнений ти впораєшся!», «Ми тобою пишаємося!» тощо надихають дитину. Натомість ярлики на кшталт «плакса», «тюхтій» або «Не вмієш за себе постояти!» - підґрунтя для комплексів. Також поширеною помилкою надто турботливих батьків є допомога і захист своєї дитини під час будь-яких негараздів. Навіть запевняючи дитину в тому, що вона доросла і самостійна, таки батьки замість неї «розбираються» з її кривдниками, часто не шукаючи причин конфлікту; контролюють взаємини з її друзями, а також успіхи у навчанні. Однак, щоб уміти пристосуватися до життя, дитина має вчитися самостійно розв’язувати свої проблеми. Тому завдання батьків – пояснити, направити, порадити, як знайти вихід з тієї чи іншої ситуації, але не робити це замість дитини. Ви надаєте дитині моральну опору, якщо зміните фразу «Ліпше я це зроблю!» на «Спробуй іще раз, я впевнений, що у тебе все вийде».

o    Я тобі довіряю. Дитина з великим запалом прагне виправдати наданий їй кредит довіри. Не зважайте, якщо у неї не все виходить, ліпше похваліть за спробу зробити щось правильно. Наступного разу ваш син чи донька уникатиме попередніх помилок. Якщо ж дитина постійно чує вислови на зразок: «На тебе не можна покластися…», «Із тобою ніколи не знаєш…», - не дивуйтеся, якщо вона замкнеться в собі або робитиме все навпаки, бо ж від неї все одно нічого іншого не очікують. Дитина, якій щиро та розумно довіряють у сімї, не виросте жорстокою чи грубою, а також не переступатиме визначених суспільством меж.

o    Ми завжди з тобою. Упевненість дитини в тому , що батьки їй завжди прийдуть на допомогу, дасть змогу багато що подолати.

 

 

Рекомендації батькам

 з підготовки дітей до дитячого садка

 

       Зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде у дитячому садку.

 

  • Поступово формуйте навички спілкування дитини з однолітками: гуляйте з ним на ділянці дитячого садка, залучайте до спільної діяльності з іншими дітьми.
  • Привчайте до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.
  • Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.
  • Проходячи повз дитячого садка, з радістю нагадайте дитині, як їй пощастило. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.
  • Докладно розповідайте дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності вона робитиме. Чим докладнішою буде ваша розповідь, і чим частіше ви будете її повторювати, тим спокійніше і впевненіше почуватиметься ваш малюк, коли піде у дошкільний заклад.
  • Учіть дитину гратися. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.
  • Пам’ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розрахуйте свої сили, можливості і плани.
  • Переконайтесь у тім, що вашій родині дитячий садок необхідний саме зараз. Будь-які ваші коливання дитина використовуватиме для того, щоб протистояти відвідуванню дитячого садка.
  • Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне.
  • У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дошкільного закладу і його працівників. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком.
  • Приблизно за тиждень до першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

 

 

 

Прийоми, що полегшують

дитині ранкові прощання

 

  • Навчіть прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте прощання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде іще складніше заспокоїтися.
  • Покладіть малюку до кишеньки будь-яку пам’ятну річ, що нагадуватиме про вас і про те, як сильно ви його любите.
  • Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.
  • Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.
  • Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуванням й слізьми.

 

 

 

 

 

 

ДИТЯЧА ІСТЕРИКА? ПОТРІБНИЙ ТАЙМ-АУТ!

                                       ​Коли дитина падає на землю, починає тупати ногами, кричати, плакати і вимагати свого,

батькам непереливки.

Мало того, що сорому на півміста, то ще й годі її втихомирити...

Бува, що і лупня привселюдно дають.

              А малеча ще більше кричить, привертаючи до себе увагу.

Як залагоджувати такі складні ситуації.

– Уже в три роки, коли діти проходять так звану кризу ідентичності, у них формується поняття «я сам (сама)». – Вони усвідомлюють, що є самостійною особистістю, і починають конфліктувати. Батькам варто знати, що коли їхньому малюкові два з половиною роки й він уже опирається, нав′язує комусь власні бажання, то це нормально. Але коли зловживає цим і мама з татом не годні дати ради – є ґандж у вихованні.
– У такому разі як правильно приборкувати дитячу істерику?
– Дитину Бог створив маленькою, щоби батьки могли її взяти на руки і понести. Якщо малеча влаштовує істерику в супермаркеті, мама мусить приборкати власні емоції, сказати собі: «Усе гаразд. Усе спокійно. Усе нормально». Потім взяти дитину на руки, винести з магазину, пригорнути, обійняти, погладити по голівці й нести, доки її плач не перейде у схлипування. Це може тривати і три хвилини, і п’ятнадцять. Але той час варто подарувати малюкові.
Або ж інша ситуація. Якщо ви просите дитину прибрати іграшки, а вона категорично відмовляється, та ще й ногою тупає, – ваша нервова система на межі. Застосуйте метод заїждженої платівки: попередньо втамувавши власні емоції, спокійно повторюйте: «Прибери, будь ласка, іграшки». Коли ж іще не охололи, спочатку підіть в іншу кімнату, вмийтеся, випийте води і подумайте, що можна вдіяти.
– А якщо ефекту нема?
– Тоді скористайтеся іншим методом – тайм-ауту. Відведіть дитину в кімнату, де вона не зможе себе чимось розважити, на стільки хвилин, скільки їй років: два роки – дві хвилини, десять років – десять хвилин. Ці «процедури» прийнятні й для дуже маленьких дітей. Візьміть малюка на руки і скажіть: «Ти побудь там дві-три хвилини (залежно від віку), я зачиню двері, а потім тебе запрошу». Відтак вчасно по нього прийдіть – не раніше і не пізніше. Іноді це дуже непросто. Поки дитина навчиться нового методу взаємин, вона вириватиметься, намагатиметься відчинити двері, а ви їх тримайте. Нехай вона там робить, що хоче: кричить, тупотить – ви не озивайтеся. Коли ж малеча випустить пару, шовкова вийде, обійме вас. І побачите, як зміниться ситуація.
Даючи дитині тайм-аут, не кажіть їй: «А ти подумай, що поганого зробив». Малюк має не думати, а робити те, що йому хочеться. Він має на це право. Адже ми теж часто хочемо усамітнитися й просто посидіти, поміркувати. І дитина має потребу побути наодинці з собою. Часто вона сама не може збагнути або пояснити, чого хоче. А можливо, у неї назбиралося багато невідреагованої енергії після перегляду телепрограми, прогулянки тощо. Дитині треба просто відреагувати. Вона робить це, як уміє, – кричить, тупотить, шарпає маму. В такому разі запропонуйте їй тайм-аут.

 

 

Виховання дитини

        Виховання дитини - є головним та першочерговим завданням батьків. Нехтувати і відкладати це завдання – по-перше ризик у майбутньому втратити свою дитину взагалі ( подивіться на безліч проблем сучасної молоді), а по-друге придивіться уважніше до своєї дитини під час її “капризів” - дитина сама дуже сильно страждає від них !!!!!

      Як виховати дитину незалежною особистістю, цілеспрямованою та просто доброзичливою людиною?

     Всі батьки та педагоги знають, що діти краще всього вчаться на чужому прикладі. І в першу чергу таким прикладом служать самі батьки. Тобто, якщо батько каже синові: «Мий руки перед їжею», а сам, приходячи з роботи, цього не робить, то, скільки б малюка не лаяли, у нього завжди буде підсвідоме прагнення чинити так, як батько. Виникає конфлікт у вихованні - невідповідність необхідного і дійсного. І ця невідповідність буде народжувати непорозуміння і опір.

    Звичайно ж, в кожній конкретній сім'ї є свої уявлення про виховання дітей. Але цікаво подивитися, які практики виховання існують. Нещодавно ми випадково знайшли( і трохи доповнили) - десять заповідей виховання дитини з «Домашньої енциклопедії». Це досить цікаві, прості думки, пропоную і вам звернути на них увагу.

   10 заповідей виховання дитини. Батькам на замітку !

1. Не чекайте, що Ваша дитина буде такою самою, як Ви. Або - як Ви хочете. Виховання має допомогти Дитині стати не Вами, а собою.


2. Не вимагайте від дитини плати за все, що Ви робите для неї. Ви дали своїй дитині життя, як вона може віддячити Вам? Вона дасть життя іншій людині, та - наступній: це і є нескіцнченний закон вдячності.

3. У процесі виховання дитини не зганяйте на дитині свій поганий настрій, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо що посієш, те й пожнеш.

 


4. Не ставтеся до проблем Вашої дитини зверхньо: для дитини її проблеми не менш тяжкі ніж Вам Ваші.

5. Не принижуйте в процесі виховання.

 

6. Не мучте Себе, якщо не можете дати щось своїй дитині; мучте, якщо можете і не даєте.


7. Вмійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, чого б не хотіли би, щоб інші зробили Вашій. Не забувайте Ваша дитина також слідкує за Вами – і бере приклад як ставитися до оточуючих.

 

8. Дозвольте дитині “ заважати” !

 Серед молодих батьків сьогодні модно вивчати всілякі нові розвиваючі методики. Десятки журналів для тат і мам, сотні книг і брошур дають безліч порад з виховання, а індустрія товарів для дітей пропонує тисячі навчальних іграшок: кубики Зайцева, інтелектуальні ігри Нікітіна, посібники Монтессорі, м'які конструктори, лего і пазли ... Все б добре, тільки найчастіше вже після тижня застосування багато розвиваючих методик чомусь відпадають через непотрібність, а навчальні іграшки лягають мертвим вантажем на дно манежу і припадають пилом у коробках..

Перші півгодини дитина могла займатися ними, а потім втрачає будь-який інтерес. Проте стільниковий телефон, пульт від телевізора, навіть звичайна ложка – лишаються необхідними та поза конкуренцією. Просто, дитина – така ж людина, як і ми з Вами. Ось вона істина, яка лежить на поверхні, але чомусь її так складно прийняти батькам.

Все, що потрібно це - дозволити дитині брати участь у всіх ваших справах. Мама чистить картоплю - 3 місячний малюк може в цей час сидіти в слінгу прив'язаний до мами, піврічному можна видати очищену картоплину - нехай облизує, катає по підлозі, пробує на зуб, або стукає ложкою по каструлі, а ось однорічному помічнику цілком впоратися з укладанням очищеної картоплі в каструлю, дворічному (не бійтеся, ви ж поруч) дайте негострий ніж - нехай вчитися чистити картоплю. А яке захоплення викличе у дитини просіювання борошна, розкочування тіста і можливість переливати воду з чашки в каструлю, або через лійку у пляшку ...

 

9.Будьте ближчі до природи

На присадибній ділянці кожен квадратний метр просто напханий різними “розвиваючими іграшками “. Копаєте город - дайте дитині маленьку лопату, і вона буде з захопленням допомагати Вам. Сієте газонну траву - дайте дитині насіння, і вона з радістю буде повторювати за Вами. 2-3 річний дачник цілком може впоратися з власною грядкою - виділіть йому маленький клаптик землі і покажіть, як садити картоплю. Головне, і ви самі зможете переробити всі справи, і дитина отримає безцінний досвід справжніх СПРАВ. Для дитини це справжня пригода і найкраща розвиваюча методика.

 

10. Любіть свою дитину будь-яку: неталановиту, невдачливу, неуважну; спілкуючись з нею, радійте, бо дитина - це свято, яке поки що з Вами.

Можна зробити з усього цього висновок: діти народжуються не тільки для того, щоб ми їх виховували, а й для того, щоб вони виховували нас. Для того щоб зробити свою дитину кращою, батькам необхідно зробити кращими Себе. Це основний постулат виховання дитини!

 

 

 

 

 

ДИТИНА І КОМП'ЮТЕР

 

       Не секрет, що комп'ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.

       Комп'ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх дина-мічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп'ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

 

 

                                                                       

         Потрібно не забувати про фактори ризику, яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп'ютером:

• електромагнітне випромінювання;

• утома очей від мерехтіння екранного зображення;

• тривала статична робоча поза;

• психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення;

• термін перебування за комп'ютером;

• утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення;

• стреси, що виникають через застосування комп'ютера. Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп'ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп'ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп'ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп'ютерною залежністю). На жаль, сьогодні обмаль і шейх фахівців, і їх роль відведена батькам. Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп'ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантажен

 

 

 

                              " Про запобігання та протидії домашньому насильству."

-Найчастіше батьки під терміном "насилля в сім'ї"визначають як фізичні дії.Пропонуємо ознайомитись: